Свій біль та слова пам’яті про нашого Захисника у поетичних рядках висловила Ліна Міщенко.
Прощавай, Сергію, прощавай…
Ти не посміхнешся більше щиро…
Пам’ятатимемо ми тебе, ти знай!!!
Ти для нас — наш ЗАХИСНИК,
Наш рідний, любий, милий!!!
Ти пройшов полон,
Пройшов всі муки страшної неволі й пекла…
За тебе молилася бабуся,
Але тяжкий сон рік тому забрав її…
Не дочекалася…
Коли ми будемо кінцю війни всі раді,
Пригадаємо усіх вас,
Хто, нас захищаючи, загинув!!!
Всіх — і батька, й доньку, й сина!!!
Вклонимося низько й
Маєм стати перед вами на коліна!!!
Біль, що розриває серце,
Не поверне нам нікого з вас:
Ні доньки з батьком, ані сина…
Ще багато років будемо
Оплакувати вас ми, наші рідні…
І після війни спробуємо подолати
Біди всі, нестатки й злидні!
Як воно складеться все після війни,
Ще геть ніхто не знає.
Але є в нас сила внутрішня,
І труднощі усі ми подолаєм!!!
Ми вклоняємось тобі й таким, як ти,
Сергію!!!
Царство вам небесне всім!!!
Ті, хто тут залишився, здійснять,
Я впевнена, найголовнішу вашу мрію!!!
Немає слів… Є лише біль і стогін…
І крик є до небес: «Чому? Чому? Чому???».
Ліна МІЩЕНКО



